Останні два дні – ми денникарі в межах міста. Саме так себе позиціонуємо, коли питання заходить про те, що змінити можемо самі. Доступи до ген-планів міста отримати практично неможливо – не було майже жодної позитивної відповіді після запитів Східноукраїнського центру громадських ініціатив, кожна міська рада вдало ставить на план гриф «секретно», після чого дізнатися чому раптом в центрі звалили будинок – неможливо.
Велике місто схоже на мурашник… Всі у ньому виконують якусь функцію – чи то будівельну, чи то опорну та підтримуючи Нас вчать як бути людиною, простим мешканцем, хто не виконує жодну з перечислених ролей, але йдучи по вулиці бачить, що щось відбувається не так і хоче про це говорити, в письмовій формі. Так, щоб почули всі, а особливо ті, хто руйнують.
Пройшло два дні семінару і вчора ввечері ми зрозуміли чому саме знаходимося в Чернігові, одному з найстаріших міст України. Місто вночі живе – освітлені парки, міст через Десну, Чернігівський колегіум та церкви. Напевне влітку мешканцям не доводиться нікуди їздити, бо краса поруч, за вікном.
Немає коментарів:
Дописати коментар